Бізнес-стратегія: заробити на курочці

Курятина залишається найбільш затребуваною м'ясною продукцією українців. Продаж м'яса, яєць і супутніх продуктів навіть невеликим підприємствам дозволяє працювати з рентабельністю 25-40%. На відміну від переважної більшості інших галузей економіки, виробництво м'яса птиці успішно розвивається навіть в період кризи. За даними Українського клубу аграрного бізнесу, в 2009 році цей ринок виріс на 5%, і надалі темпи зростання, найімовірніше, будуть зберігатися.

Причому в даному бізнесі мирно уживаються найбільші підприємства, які постачають продукцію в усі області України, і невеликі птахоферми, орієнтовані на локальні ринки і постійних покупців, що віддають перевагу натуральну їжу.

В гонитві за курятиною

За підрахунками Міністерства аграрної політики, українець в середньому в рік споживає близько 44 кг різної м'ясної продукції, 60% якої припадає на птицю (для порівняння: в країнах ЄС всього 27%). На думку Володимира Лапи, керівника групи експертів Українського клубу аграрного бізнесу, подібна диспропорція викликана, передусім, відносною дешевизною курятини в порівнянні з яловичиною та свининою. Відповідно, поки буде спостерігатися низька купівельна спроможність українських громадян, птах буде затребувана.

Характерно, що, на відміну від ВРХ, свиней, овець і кіз, які виробляються в основному в невеликих приватних господарствах, птах в Україні в своїй більшості вирощується великими агропідприємствами. Основні вітчизняні птахофабрики розташовані в Київській, Черкаській та Дніпропетровській областях. За даними консалтингового агентства ААА, найбільшими виробниками курятини в Україні є такі гіганти, як «Миронівський хлібопродукт» (ТМ «Наша Ряба») з часткою ринку в 40-45% та «Птахокомплекс «Агромарс» (ТМ «Гаврилівські курчата») — 15-20%.

Середньостатистичний українець за рік споживає близько 44 кг м'яса, 60% з якого — курятина.

Як зазначає пан Лапа, більшість агрохолдингів мають можливість підвищити рентабельність вирощування птиці завдяки замкнутому циклу — починаючи з виробництва кормового зерна і закінчуючи готовими напівфабрикатами. Юрій Косюк, власник і голова правління компанії «Миронівський хлібопродукт», в середині 2009 року вказував на рентабельність виробництва курятини на рівні 20%, що, знову-таки, пояснюється вертикальної моделлю побудови бізнесу. Невеликі господарства, вимушені закуповувати корми і продавати товар переробникам, про такий прибутковості можуть тільки мріяти. Втім, спритні фермери активно шукають шляхи підвищення доходів своїх підприємств, і часто їм вдається досягти вражаючих успіхів.

Курчата з Луб'янки

У середині 1990-х рр. скорочення персоналу залізниці змусили колишнього провідника Івана Завірюху зайнятися розведенням курчат у рідному селі Луб'янка Київської області. Перші гроші підприємець отримував за досить простою схемою: закуповував добових курчат на птахофабриці, вирощував і продавав їх на ринку. Однак колишній трудівник купейних вагонів швидко зрозумів: побудувати міцне господарство і стати на ноги, ведучи дрібний бізнес, не вийде. На рубежі тисячоліть, накопичивши коштів, агробизнесмен вирішив піти ва-банк. На території свого господарства Іван побудував двоповерховий курник, а в сусідньому селі взяв в оренду колишній колгоспний свинарник, який незабаром також був переобладнаний під приміщення, придатне для розведення птиці. Сьогодні в господарстві пана Завірюхи — більше 3 тис. голів птиці. «Незважаючи на засилля в українських супермаркетах м'ясної продукції від великих виробників, попит на курятину під «домашній» і «фермерської» маркою серед населення є, — стверджує Іван Завірюха. — За всі роки ведення бізнесу я рідко стикався з проблемами реалізації продукції».

На думку агробізнесмена, основна помилка фермерів, які намагаються розводити бройлерів на м'ясо, полягає в тому, що вони вирощують птицю з фабричних технологій на фабричному комбікормі. Це простіше і менш клопітно, але в результаті вони отримують м'ясо такої ж якості, що і в супермаркетах. «Якщо є намір реалізувати курятину як домашню птицю, найголовніше — її смакові якості, які повністю залежать від кормової бази та догляду», — розкриває секрети р-н Завірюха. 60% птиці, вирощуваної в агрогосподарстві бізнесмена, забивається і через реалізаторів надходить на київські м'ясні продовольчі ринки. Ще 40% курей продається в двох-тритижневому віці в невеликі підсобні господарства громадян.

протягом кризового 2009 р. промислове виробництво курятини зросло на 13%

За словами підприємця, головні компоненти курячого м'ясного бізнесу — ринки збуту і логістика. Бізнесу підприємця допомагає відносна близькість київських м'ясних павільйонів, серед відвідувачів яких є чимало людей, готових платити справедливу ціну за здорову фермерську їжу. «Будь моя птахоферма десь у глибинці, все було б складніше. 1 кг м'яса птиці я віддаю своїм партнерам за ціною 20-25 грн, вони реалізують його по 30-35 грн. Купують м'ясо, як правило, постійні клієнти», — ділиться спостереженнями Іван Завірюха.

Фермер вважає, що стартап у справі спорудження міні-птахоферми можливий при наявності 10-15 тис. грн, якщо є відповідне приміщення площею 80-120 кв. м. Саме у стільки обійдеться покупка 1 тис. бройлерних одноденних курчат і установка самої простої системи освітлення і вентиляції. Звичайно, можна почати і з 500 голів, але прибуток близько 4-5 тис. грн у місяць з'являється від роботи з однією тисячею курчат. Сім'я, зайнята даним видом бізнесу, плюс один-два найманих робітників можуть обслуговувати господарство в більш ніж 5 тис. голів. Агробизнесмен зазначає, що закупівлю молодняку курчат або вигідніше всього починати в кінці літа — тоді ціни на живу птицю найнижчі.

Куряче яйце

Ось уже 15 років роздрібна торгівля на місцевому Калинівському ринку служить основою добробуту чернівецької сім'ї Федина. Спочатку глава сімейства, маючи власний автомобіль, їздив у сусідню область, де оптом закуповував курей-несучок і курчат, які успішно продавав з 15-20% націнкою на місцевому ринку.

Проте статут очищати машину від курячого посліду, Федини вирішили зробити ставку на власний домашній бізнес, благо мали необхідними підсобними приміщеннями. «Ми зупинили свій вибір на виробництві курячих яєць. Це дозволяло не залишати роздрібну торгівлю — курям достатньо приділяти увагу рано вранці і ввечері. Від виробництва бройлерів ми відразу рішуче відмовилися — магазини і супермаркети наповнені продукцією з великих птахофабрик, ціну яких перебити більш ніж проблематично. Іноді хто-небудь із знайомих або постійних покупців замовляють м'ясо свійської птиці (як правило, для дітей), але це погоди не робить. Інша справа — яйця, вони у сучасній кухні використовуються дуже часто, і споживач з більшою охотою заплатить за десяток яєць на пару гривень більше, знаючи, що вони домашнього виробництва. Я помітила, що продукція зі слідами пташника навіть продається краще», — розповідає Людмила Федина.

Сьогодні в господарстві подружжя перебуває три сотні курей, які в середньому приносять $300-400 чистого доходу в місяць. За словами Людмили, маючи власне приміщення, місце для вигулу курей і частково використовуючи покупні корму в зимовий час, можна працювати з 20% рентабельністю. Наявність власної кормової бази і самостійна, без посередників, продаж яєць на ринку під «домашній» маркою можуть збільшити рентабельність до 40-60%. У найближчих планах агробізнесменів — довести кількість курей до 500. Правда, на цю новацію дружини йдуть з обережністю — побоюються, що кількісний стрибок і неминуче використання покупних кормів позначаться на якості продукції та призведуть до невдоволення постійних покупців.

Науку — у виробництво!

Втомившись від хронічного недофінансування вітчизняної науки державою, кандидат сільськогосподарських наук Юрій Рябоконь ще в середині 1990-х рр. вирішив розпочати власну справу. Враховуючи те, що Юрій мав багатий науковий і практичний досвід розведення птиці, тематика бізнесу напрошувалася сама собою. Використовуючи напрацьовані зв'язки, учений спочатку організував невелику компанію з продажу сільгосппідприємствам кормів для птиці. Коли проект став на ноги, пан Рябоконь передав управління дружині, а сам, остаточно розпрощавшись з науковими дослідженнями, у 1998 р. відкрив на території Харківської області ферму по вирощуванню індиків.

«Попередньо підібравши напівзруйноване приміщення площею 2 тис. кв. м, я взяв банківський кредит, завдяки якому протягом півроку наводив будинок в порядок. Далі закупив 1000 індиків в Білорусі, і бізнес пішов. Перші чотири роки ми працювали за досить простою схемою: закуповували молодняк за кордоном, вирощували його, забивали і продавали м'ясо. Далі по колу. Потім, нагромадивши необхідні фінансові ресурси, перейшли до самостійного вирощування племені», — розповідає пан Рябоконь. Сьогодні в господарстві бізнесмена постійно перебувають близько 5000 голів індиків.

До минулого року ферма підприємця мала статус племінного заводу, що давало певну увагу влади та преференції (1 грн державних дотацій за 1 кг вирощеного м'яса). На жаль, з початком економічних негараздів підтримка державою племінних господарств практично припинилася. У той же час підтримання статусу племзаводу вимагає від фермера вкладення чималих організаційних і матеріальних ресурсів — скрупульозного ведення особливої документації, підтримання належних умов, селекційної роботи і т.д. Тому агробизнесмен вирішив відмовитися від статусу племзаводу. Нині птахоферма являє собою репродуктор першого порядку, що приваблює охочих придбати індичі яйця на розведення птиці.

Індички атакують

«Україна стоїть на порозі індичої революції», — вважають фахівці компанії «ПроАгро». М'ясо індички стає гідною альтернативою телятини і яловичини, його виробництво швидкоокупне і високорентабельне (до 60%). Вважається, що м'ясо індички більш переважно, ніж м'ясо курки, і в той же час по ціні так само доступно українському споживачеві. Всі ці фактори можуть стати каталізатором розвитку індичого бізнесу в Україні. Вже зараз, на думку Юрія Рябоконя, сформувалася певна культура споживання дієтичного м'яса — найбільшим попитом індичатина користується в Київській, Дніпропетровській, Харківській і Донецькій областях.

«Починати індичий бізнес бажано, маючи відповідне приміщення. В іншому випадку занадто великі початкові капіталовкладення», — переконаний пан Рябоконь.

Експерт вважає, що побудована з нуля сучасна індича птахоферма обійдеться не менш ніж 2 тис. грн за 1 кв. м. Щоб бізнес був самоокупним, необхідно 2-3 тис. голів (одне інкубаційне яйце обійдеться в 15-16 грн). Таким чином, початкові капіталовкладення будуть становити не менше 3 млн грн плюс 250 тис. грн потрібно на встановлення вентиляційної системи. «Прибуток в нашому господарстві приносить продаж інкубаційних яєць і м'яса індички. Самці вирощуються на м'ясо — за 140-150 днів птах набирає 20-40 кг ваги, при витратах на утримання 200-300 грн (60% суми витрачається на корми). М'ясо ми реалізуємо на ринках як домашню птицю, за 15-20 грн/кг. В свою чергу одна самка в рік за рахунок яєць дає 800-900 грн прибутку (рік індички сумарно приносять 250 тис. яєць). 20% отриманих яєць ми залишаємо собі на розвиток племені, решта 80% реалізуємо серед вітчизняних агробізнесменів, частина продукції у нас закуповують фермери з та Азербайджану», — ділиться досвідом підприємець.

За його словами, дана система дає можливість підприємству працювати з 35-50% рентабельністю, в залежності від сезону і кон'юнктури ринку. Експерт зазначає, що вирощування бройлерів на м'ясо — справа досить складна. Використовуючи покупні комбікорми, фермер ризикує на виході отримати практично ту ж суму, що була витрачена на закупівлю яєць, утримання і годівля. Багато підприємців, які закуповують індиків у відносно невеликих кількостях, орієнтуються на свої корми або випускають плем'я на власне пасовище. Індичка — птах польова і може обходитися травою кормом. Це значно здешевлює собівартість продукції, але збільшує термін зростання птиці до 8-9 місяців.

«Крім того, окремі агробізнесмени помітили, що, слідуючи західним традиціям, вітчизняний споживач у великих містах з задоволенням набуває індиче м'ясо на різдвяні та новорічні свята. Знайомі фермери, вірно які терміни поставки м'яса, завдяки сезонним попитом реалізують продукцію за ціною 40-50 грн/кг замість звичайної 15-20 грн/кг, з лишком окупаючи витрати», — відзначає Юрій Рябоконь.

.

» » » Бізнес-стратегія: заробити на курочці