Точка беззбитковості, точка окупності і запас фінансової міцності: базові розрахунки і графіки

Prosto важливим параметром бізнес-планування є розрахунок таких параметрів як точка беззбитковості, запас міцності, виробничий важіль прискорення зростання прибутку. Bigenergy.com.ua описує, як знайти точку беззбитковості, розрахувати запас міцності і побудувати графіки.

Базова формула для старту проектів

Для математичного співвідношення між прибутком і обсягом виробництва в микороэкономической теорії використовують англійську абревіатуру CVP (cost-volume-profit, що означає «ціна-обсяг-прибуток»). А вивчення та розрахунок взаємозалежності цих параметрів для даного проекту перед його стартом виробництва називають CVP-аналізу або аналізом рентабельності.

Популярним аспектом такого аналізу є знаходження того мінімального обсягу реалізації продукції, при якому капітальні інвестиції в проект плюс поточні витрати на виробництво перших тиражів продукції компенсуються доходами від продажу цих перших тиражів.

Іншими словами, мова йде про такому числі примірників продукції (або величиною доходів від їх реалізації), при якому проект окупився і після якого при реалізації кожної наступної одиниці продукції підприємство починає отримувати прибуток.

Часова відстань до досягнення такого числа називають точкою окупності проекту. А саме це число – точніше, два варіанти числа: в одиницях продукції або доходи від їх реалізації – називають точкою беззбитковості або порогом рентабельності (по-англійськи break-even point або BEP, по-французьки seuil de rentabilité).

Для обчислення точки беззбитковості (у формулах її зазвичай позначають абревіатурою BEP) необхідно ввести ще три параметри:

• Постійні або фіксовані витрати (витрати), не змінюються від кількості реалізованої продукції – для проектів це, звичайно, тільки капітальні інвестиції – їх визначають англійським скороченням TFC (total fixed cost);
• Змінні витрати (витрати) – поточні виробничі операційні витрати. Їх величину для всього підприємства називають у формулах TVC (total variable cost), а середні витрати на одиницю продукції – просто VC (variable cost).
• Роздрібна вартість одиниці продукції – назвемо її P (price).

Отже, для виробничої лінії однорідної продукції, якщо:

а) вважати однаковими момент виробництва і момент реалізації продукції;

б) вважати незмінними норми витрати і ціни сировини (або потрібно взяти для розрахунків якісь середні ціни, скажімо, ціни у твердій валюті);

в) прийняти роздрібні ціни продукції найближчим часом завжди однаковими (або взяти середню ціну, ціну у твердій валюті);

г) вважати, що виручка лінійно залежить тільки від обсягу виробництва, –

тоді формула розрахунку точки беззбитковості в одиницях продукції буде такий:

BEPunits = TFC / (P-VC)

А точку окупності обчислюють, ділячи BEPunits на середню кількість одиниць продукції в робочий день (при цьому під час робочої п'ятиденці і відсутність довготривалих зупинок виробництва вважають, що в місяці, в середньому, 20 робочих днів).

Наприклад, на старт проекту витрачено (TFC) 50 тисяч доларів, одиниця продукції обходиться підприємству, в середньому, включаючи податки, у 100 доларів (VC), а продається продукція за 200 доларів (P). Тоді BEPunits = 50000 / (200-100) = 500 штук.

Якщо проводиться, припустимо, дві одиниці продукції в робочий день, точкою окупності проекту стане 250 робочих днів від старту проекту (трохи більше року).

Точки беззбитковості в грошовому вираженні вважають, множачи BEPunits на роздрібну вартість продукції (P). У нашому прикладі BEPincome = 500*200 = 100 тисяч доларів. Отримання саме такого доходу з'явиться для даного проекту порогом рентабельності.

Точка беззбитковості і запас фінансової міцності для поточної діяльності

Крім розрахунків перед стартом проекту вивчення точок беззбитковості може стати ефективним аналізом ризиків та бізнес-планування поточної діяльності. В цьому випадку всі числа зазвичай беруться за певний період – місяць, квартал, рік.

Під TFC тоді розуміють уже не капітальні інвестиції, а накладні витрати, незалежні від обсягів продукції – орендні, кредитні, страхові, лізингові виплати, оплата енергоносіїв, регулярний ремонт і так далі.

Зазвичай такі розрахунки робляться для кожного з видів продукції даного підприємства одночасно – щоб побачити, яка з виробничих ліній приносить більше прибутку, а яка, буває, працює в збиток, незмінно покриваються більш прибутковою лінією. При цьому постійні витрати підприємства ділять пропорційно обсягам реалізації продукції кожної виробничої лінії – і вже від цих часток і вважають точки беззбитковості.

наприклад, є три конвеєра (A, Б, В) випускають 150, 100 і 50 одиниць продукції на місяць, що продаються за 10, 9 і 12 доларів відповідно. Змінні (сировина, зарплата, дрібні витрати) і податкові витрати становлять відповідно 5, 5 і 9 доларів. Постійні витрати становлять 800 доларів в місяць. Відразу скажемо, що разом конвеєри прибуткові – загальний чистий прибуток, як неважко підрахувати, складає 500 доларів в місяць. Розрахунки будуть такими:

Крім того, для поточної діяльності разом з точкою беззбитковості зазвичай вважається і такий параметр, як запас міцності. Він дорівнює відсотковому співвідношенню маржі між виручкою і точкою беззбитковості (у грошовому вираженні останньої, BEPincome) до тієї ж виручці.

Так, у наведеному прикладі для конвеєрів А і Б точка беззбитковості в грошовому вираженні дорівнює відповідно 80*10 = 800 доларів і 60*8 = 480 доларів. Коефіцієнт запасу міцності буде відповідно дорівнює для першого конвеєра (1500-800)/1500*100% = 46,7%. Для другого конвеєра– (900-480)/900*100% = теж 46,7%.

Це означає, що зниження обсягів виробництва або реалізації менш ніж 46,7% не призведе до збитковості кожного з цих двох конвеєрів.

Однак якщо врахувати, що на цих двох прибуткових конвеєрах «висить» умовна збитковість третього конвеєра, загальний запас міцності підприємства буде менше зазначеного для перших двох конвеєрів числа.

Також попутно прораховується і такий параметр як виробничий важіль або виробничий леверидж (operating leverage) – число, що показує, на скільки відсотків збільшиться прибуток при зростанні виробництва і реалізації на 1%.

Дорівнює виробничий леверидж маржі між виручкою і змінними витратами, поділеної на те ж число, зменшену на величину постійних витрат (повний аналог фізичного поняття «прискорення» – в даному випадку це прискорення зростання прибутку).

У цьому прикладі змінні витрати у першого конвеєра рівні (всі вважаємо за один місяць) 5*150 = 750 доларів, а у другого-5*100 = 500 доларів. У результаті виробничий леверидж першого конвеєра дорівнює (1500-750)/(1500-750-400) = 2,14. Виробничий важіль другого конвеєра складе (900-500)/(900-500-240) = 2,5.

Це означає, що при збільшенні виробництва і реалізації обох конвеєрів на 10% і попередньому розподілі постійних витрат, прибуток першого конвеєра збільшиться на 21,4%, а другого – на 25%.

справді: візьмемо другий конвеєр – він приносив за вирахуванням змінних і постійних витрат 900-500-240 = 160 доларів в місяць. Збільшимо обсяг продукції на 10% – і він принесе нам 990-550-240 = 200 доларів на місяць, тобто на 25% більше.

Проте в масштабах всього підприємства в нашому прикладі нагадаємо, що зазначене планове «прискорення» буде зменшено серйозним ентропійних фактором – умовної збитковістю третього конвеєра.

Наостанок згадаємо формулу приблизного розрахунку «грошової» точки беззбитковості магазину, який містить величезний асортимент продукції:

BEPincome = TFC*(100/i),

де TFC – валові постійні витрати, а i – середня по магазину торгова націнка.

Базовий графік: побудова точки беззбитковості графічно

Для візуалізації розрахунків туги беззбитковості використовують діаграми з графіками. На їх вертикальної осі зазвичай відкладають грошові суми (для обсягів виручки і витрат). На горизонтальній осі діаграми розрахунків беззбитковості найчастіше відкладаються одиниці продукції. Однак можна будувати графіки і за датами, і навіть за відсотками покриття доходами витрат (останнє іноді застосовують для інвестиційних проектів і розрахунків термінів окупності).

Читачеві, знайомому з математикою діаграм очевидно, що постійні витрати будуть давати графік у вигляді прямої горизонтальної лінії. А графіки змінних витрат і доходів будуть прямою лінією спрямовуватися з нульової точки під різними кутами вправо вгору. Зрозуміло, в прибуткового підприємства графік доходів буде проходити вище, ніж графік змінних витрат, інакше довелося б визнати, що доходи не покривають навіть змінних витрат, не кажучи вже про постійні.

Нарешті, для визначення точки беззбитковості на діаграмі завжди вводиться четверта лінія – графік загальних витрат. Природно, він стартує з того місця, де лінія постійних витрат зліва починається (тобто загальні витрати починаються з рівня постійних витрат при нульовому рівні змінних витрат).

Так, для першого конвеєра у наведеному прикладі за допомогою Excel неважко скласти наступну таблицю за один місяць (колонка «загальні витрати» автоматично в кожній сходинці підсумовує свідчення двох попередніх колонок, третя і п'ята колонки формульно множать на кількість одиниць продукції відповідно величину змінних витрат на одиницю продукції і сумарно накопичується величину доходів від реалізації):

А з цієї таблиці майстер діаграм Excel швидко будує наступну діаграму:

Точка перетину графіка загальних витрат (салатова лінія) і графіка доходів (блакитна лінія) – і є точка беззбитковості BEPunits. Вертикальна сіра смуга вказує, що значення цієї точки дорівнює 80 одиниць продукції. Рівно стільки ж ми отримали у таблиці в попередньому розділі статті.

Наостанок залишилося згадати, що подібні розрахунки і графіки досить приблизні – в реальності, наприклад, швидкість продажів помітно відстає від швидкості виробництва. Ускладненням і доповнень до наведених базовим формулами і графіками Bigenergy.com.ua присвятить свої наступні статті.