Офшори: якого бізнесу вони вигідні?

Завдяки Податковому Кодексу України, зовнішньоекономічна діяльність допомогою офшорних зон стає все більш законодавчо врегульованою. З порівняльною характеристикою юрисдикцій, поетапною схемою реєстрації офшорних компаній, а також розрахунком економічного ефекту від перебазування в податковий "рай" знайомить читачів Bigenergy.com.ua

Думка бізнесу про офшори

Портал Bigenergy.com.ua звернувся до своїх читачів (в основному, суб'єктам малого та середнього бізнесу) з питанням: «Як ви ставитеся до ідеї оформити своє підприємство з використанням офшорних схем?» За результатами опитування, майже чверть (23%) інтерв'юйованих вважає, що їх підприємству не потрібні схеми офшорного бізнесу. Практично порівну розділилися голоси на тих, хто категорично засуджує існування офшорів (22%), а також тих, хто серйозно подумує про використання їх у своїй діяльності (17%). А 8,7% опитаних зізналися в тому, що вже використовують офшорні схеми з метою оптимізації оподаткування. Дані опитування свідчать також про те, що український бізнес побоюється участі в офшорних схемах з ряду причин:

• об'єктивні (великі витрати на поїздки, оформлення і транзакції, перекази з-за незнання мови, а також залучення зайвих людей в бізнес) – такі побоювання 30% опитаних;
• суб'єктивні (ототожнення офшорних схем бізнесу з процесом «відмивання» грошей).

Практичні моменти законодавчого регулювання офшорних компаній

Найчастіше офшорні компанії використовують з метою оптимізації оподаткування. І якщо ви замислюєтеся про реєстрацію компанії в податковому «раю», пропонуємо ознайомитися з деякими аспектами Податкового Кодексу України (ПКУ), які регулюють офшорну діяльність:

• згідно з підпунктами 139.1.13; 139.1.15, а також 140.1.2 ПКУ, до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку, не включаються витрати на придбання у нерезидента з офшорним статусом консалтингових, маркетингових, рекламних, інжинірингових послуг, а також роялті, виплачені на його користь;
• пункт 161.2 ПКУ говорить про те, що тільки 85 відсотків витрат на оплату товарів / послуг на користь нерезидентів з офшорним статусом включаються в загальні витрати платників податків;
• згідно з підпунктом 153.3.6 пункту 167.2 ПКУ, дивіденди, отримані платником податку від компанії-нерезидента з офшорним статусом, зараховуються до складу доходів і оподатковуються;
• особливості оподаткування доходів нерезидентів, описані в статті 160 ПКУ;
• міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування (стаття 103 ПКУ) відносяться виключно до доходів нерезидентів (бенефіціарів), отриманих від діяльності на території України.

На те, що влада всерйоз зайнялися регулюванням діяльності офшорних компаній, вказує також  та Постанова НБУ «ПРО переміщення цінних паперів через митний кордон України», прийняте трохи більше півроку тому. Тепер при ввезенні / вивезенні цінних паперів на /з території України необхідна письмова декларація, а також індивідуальна ліцензія НБУ. Але якщо врахувати, що більшість офшорів використовують механізми довірчої власності (власникові не обов'язково бути акціонером компанії), - вище згадана Постанова не так вже й ускладнить життя офшорним бізнесменам.

Поетапний процес реєстрації офшорної компанії

Вивчивши нововведення в нормативному регулюванні діяльності офшорних компаній, перейдемо до застосування всіх вигод податкового раю» для українського бізнесу. Як українському бізнесменові вибрати потрібну юрисдикцію, не переступивши при цьому межу між оптимізацією оподаткування та ухилянням від сплати податків?

На першому етапі заснування офшорної компанії слід вибрати організацію (юридичну фірму) / її представництво в Україні, яка спеціалізується на реєстрації офшорів. Вітчизняний консалтинговий  ринок налічує вже близько десяти таких юридичних фірм (їх контакти та перелік послуг можна знайти в інтернеті). Найбільш відомі серед них такі: Campio Group, lCG Taxc Limited, Finance Business Service, Tax Consulting U. K., Стандарт. Всі вони працюють з кінця 90-х – початку 2000-х років, а також мають офіс в Києві. Цінова політика компаній практично уніфікована (тарифи детально розписані трохи нижче в таблицях), адже тарифні умови на той чи інший вид бізнесу диктує сама юрисдикція. Головна відмінність між юридичними фірмами полягає у списку юрисдикцій, з якими вони співпрацюють, а також в їх міжнародному іміджі.

Будьте уважні: лише юридичні та фізичні особи, які мають ліцензію на реєстрацію офшорів, можуть займатися діяльністю по оформленню офшорних фірм.

Після того, як ви визначилися з фірмою-реєстратором, ознайомтеся з переліком послуг, які входять у сервісний пакет, оплачувана вами:

• консалтинг (за вибором тієї чи іншої юрисдикції, згідно сфері діяльності);
• юридичний аспект реєстрації фірми (погодження назви компанії, надання її юридичної адреси, зареєстрованого агента, друку і сертифікатів акцій);
• відкриття рахунків у закордонних банках (залежно від бажаного рівня конфіденційності та переліку банківських продуктів);
• послуги щодо подальшого управління офшорною компанією (оформлення номінального директора і акціонерів, якщо підприємець хоче зберегти максимальну конфіденційність, кур'єрська пересилання документів компанії в Україну).

Термін реєстрації офшорної компанії варіюється від двох тижнів до місяця (в залежності від контрагента, з яким ви співпрацюєте). В якості альтернативного варіанту, можете купити вже готовий офшор, що займе всього два-чотири дні. Від вас не вимагають особистої присутності, лише копію паспорта та подання заявки в режимі on-line.

Але слід врахувати, що купівля вже готового офшору пов'язана з додатковими ризиками: простежте за тим, щоб фірма, з якою ви співпрацюєте, в договорі гарантувала активність  офшору і відсутність будь-яких боргових зобов'язань.

Наступний етап співпраці, мабуть, один з найбільш відповідальних і зажадає від вас знань, як національного законодавства, так і міжнародних норм та договорів. Мова йде про виборі найбільш сприятливої юрисдикції, в якій і буде зареєстрований бізнес. Звичайно ж, цю відповідальність можна повністю перекласти на компанію-реєстратора. Але і сам бізнесмен, перш ніж зайнятися підставою компанії, повинен ознайомитися з особливостями роботи кожної «приймаючої» країни. Між собою вони відрізняються ступенем конфіденційності, вимогами до подання фінансової звітності, а також сферою специфікації. Що стосується останнього, наведемо приклади найбільш вдалого місця заснування того чи іншого бізнесу:

• офшор для виробництва (варто використовувати давальницьку схему, співпрацюючи з Кіпром або Китаєм);
• офшор для страхової компанії (можна зареєструвати бізнес у юрисдикції, яка звільняє від податків на іноземні доходи: Сент-Вінсент, острів Мен);
• офшор для інвестора (можна значно зменшити або навіть виключити податок на інвестиційний дохід, зокрема, у Швейцарії, Кіпрі або Данії);
• офшор для інтернет-торгівлі (варто зареєструвати компанію-нерезидента з нульовими ставками оподаткування, на ім'я якої відкрити рахунок з можливістю створення платіжної системи через інтернет Merchant, Webmoney, PayPall та інші).

Резюмуючи досвід ведення офшорного бізнесу українськими підприємцями, відзначимо, що найбільшою популярністю серед них користуються такі юрисдикції, як Британські Віргінські острови, Сейшельські острови, Поєднані Арабські Емірати, Беліз,  Гібралтар, Мен, Маршалові острови і Панама (їх повний перелік у додатку Розпорядження КМУ №143-р). Існують також часткові офшори (мають пільгові ставки оподаткування, вимагають подання фінансової звітності), до яких належать велика Британія, Кіпр, Гонконг, США.

Пропонуємо читачам ознайомитися з переліком переваг, вимог, а також табу в офшорній діяльності на території найбільш затребуваних юрисдикцій. За даними компанії «Простобанк Консалтинг» на 15 серпня 2012 року:

до Речі, на етапі вибору офшорної зони, багато суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не звертають уваги на рекомендації ФАТФ. Тим не менш, до держав з її «чорного» списку застосовуються жорсткі  заходи впливу: повна ідентифікація клієнтів  при відкритті рахунків резидентам цих юрисдикцій. 

Якщо не хочете втратити конфіденційність, - варто переглянути перелік країн, що входять в «чорний» список ФАТФ (на даний момент їх 31) і відмовитися від заснування офшорної компанії на їх території:

• Друга група класифікатора (країни, які частково не виконують вимоги міжнародної організації): Антигуа і Барбуда, Азербайджан, Болівія, Греція, Індонезія, Кенія, Марокко, М'янма, Непал, Нігерія, Парагвай, Катар, Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка, Судан, Сирія, Тринідад і Тобаго, Таїланд, Туреччина, Ємен;
• Третя група класифікатора: Ангола, Народна Демократична Республіка Корея, Еквадор, Ефіопія, Пакистан, Туркменістан, Сан-Томе і Прінсіпі;
• До четвертої групи класифікатора (застосовуються санкції) відноситься лише Іран.

Оскільки офшорні зони зазвичай не мають угод про уникнення подвійного оподаткування, багато консалтингові компанії рекомендують у схемах з репатріацією прибутків використовувати країни, які такі угоди мають. Це дозволяє компанії платити податки або на території, де здійснюється діяльність, або в країні, де вона зареєстрована. Порядок застосування ставок на репатріацію доходів описаний у статті 160 Податкового Кодексу України. Базою оподаткування є все  доходи, отримані нерезидентом від його діяльності на території України. Виняток становлять доходи від державних цінних паперів, у тому числі боргових.

Нижче наведена таблиця з переліком країн, у яких ставки на репатріацію основних видів доходів є найменшими (згідно з угодами про уникнення подвійного оподаткування). Жирним шрифтом виділені країни, що мають статус офшорних зон; цифри в дужках вказують на мінімальну частку капіталу компанії, яка дозволяє власнику компанії використовувати ставку податку, зазначену перед дужками:

Детальніше про те, що являє собою податок на репатріацію доходів в Україні, а також хто і за якими ставками повинен його сплачувати, ви можете прочитати в статті на сайті Рrostobiz.ua

Порівняльний аналіз: так вигідні офшорні банки?

Паралельно з вибором юрисдикції вам слід визначитися з офшорним банком, за допомогою якого і буде обслуговуватися фірма. Деякі з установ можуть відкривати рахунки дистанційно, інші вимагають  особистого візиту засновника компанії.

Пропонуємо читачам порівняти цінові категорії на підставу /придбання офшорних компаній в найбільш затребуваних юрисдикціях. У вартість реєстрації або придбання готової компанії вже входить оформлення повного пакету документів компанії (за даними компанії «Простобанк Консалтинг» на 15 серпня 2012 року):

Проаналізувавши вітчизняний ринок РКО, можна сказати, що по частині  витрат на відкриття рахунку та його річне обслуживаниея, українські банки не поступаються офшорним банкам. Адже ПП та юридичні особи в Україні також можуть обслуговуватися по тарифним пакетам, вартістю від 300 доларів за рік.

Але до переваг обслуговування в офшорних банках слід віднести підвищену конфіденційність, а також доступ до міжнародного кредитного ринку, який може стати в нагоді у випадку з недостатнім рівнем ліквідності національної банківської системи.

Вигідність офшорів в залежності від організаційної форми бізнесу

За результатами аналізу сукупності цінових і нецінових факторів привабливості офшорних зон, неозброєному оку стають видні всі переваги офшорів на Кіпрі:

• розпорядженням КМУ №143-р острів не включений до списку офшорів, оскільки має податок на прибуток 10%, а також вимагає фінансову звітність;
• має з Україною договір про виключення подвійного оподаткування;
• не має строгих табу у веденні бізнесу для нерезидентів;
• не перебуває під пильною увагою з боку ФАТФ.

Але варто відзначити порівняно високі вимоги до статутного капіталу офшорного бізнесу на території Кіпру – не менше 150 тисяч гривень. Таким чином, для ПП реєстрація бізнесу на острові, швидше за все, буде неактуальна.

А ось акціонерним товариствам (вимоги до статутного капіталу в Україні – більше 1250 мінімальних заробітних плат, тобто 1 341 250 гривень) або товариств з обмеженою відповідальністю (статутний капітал в сумі від 100 мінімальних заробітних плат, тобто 107 300 гривень) варіант реєстрації бізнесу на Кіпрі варто розглянути.

Сейшели і Беліз є лідерами в рейтингу найбільш «дешевих» офшорних зон: вартість реєстрації бізнесу (900 доларів), наступні щорічні платежі (900-950 доларів). До того ж юрисдикції мають лояльні умови ведення бізнесу для нерезидентів (серед головних вимог - реєстрація головного офісу на їх території, а основну табу – співпраця з місцевими підприємцями). Але  схема організації бізнесу за допомогою Сейшел і Белізу не передбачає пільгових ставок податків на репатріацію доходів. 

Яким платникам податків доцільно йти в офшори

У разі якщо ви належите до першої або другої групи платників єдиного податку (фізична особа СПД), забудьте думати про офшорах. Адже жодна з юрисдикцій не зможе запропонувати вам податок на прибуток менше, ніж 1287 гривень на рік (10% розміру мінімальної заробітної плати для першої групи платників) і 2575 гривень в  рік (20% розміру мінімальної заробітної плати-для другої групи).

Для тих, хто відноситься до третьої або четвертої групи платників єдиного податку (фізична особа СПД або юрособа) і сплачує 5% від виручки, реєстрація і річне обслуговування найбільш «дешевого» офшору (в Белізі і на Сейшелах) окупитися в перший же рік роботи, у разі, якщо виручка складе більш ніж 288 тисяч гривень в перший рік і 144 тисяч гривень в наступні роки.

Будучи на загальній системі оподаткування (ставка податку 21% від прибутку), реєстрація та річне обслуговування найбільш «дешевого» офшору (в Белізі і на Сейшелах) окупитися в перший же рік роботи, у разі, якщо виручка складе більш ніж 68 571 гривень в перший рік і 34 285 гривень в наступні роки. Якщо з 1 січня 2014 року ставка податку опуститися до 16% (як це планується), граничний розмір виручки, відповідно, підніметься десь на 10 тисяч гривень.

Слід зазначити, що розрахунки є приблизними, оскільки до уваги не бралися нарахування ПДВ та ЄСВ.

Більш точно прорахувати економічний ефект від переходу на офшорну діяльність і оцінити вигоду в гривневому еквіваленті, зможе тільки сам бізнесмен, покладаючись на всі нормативні та практичні моменти, викладені в статті. Адже розміри сплачуваних ним податків і зборів залежать від безлічі факторів, основними з яких є: організаційна форма, сфера діяльності, адміністративне розташування компанії, право на пільги.

Юридично і практичні моменти, які слід знати

Не дивлячись на явні переваги офшорного бізнесу (низькі ставки податку, конфіденційність, спрощена звітність і так далі), не слід забувати і про деяких його нюанси:

• офшорні компанії не мають права вести діяльність у країні реєстрації;
• у деяких країнах діє анти-офшорне законодавство. Мова йде, в основному, про державах-членах міжнародних організацій, які ведуть боротьбу з офшорами (ОЕСР, FATF, ООН і ЄС). Кожна з перелічених структур має ряд рекомендацій, які, по суті, носять імперативний характер. Тобто, міжнародні організації не уповноважені безпосередньо застосовувати будь-які заходи впливу до країн-порушницям;
• можливі часті перевірки з боку регулюючих органів;
• не варто виключати можливість шахрайства з боку фірм, що продають офшори.

Перш ніж використовувати переваги податкового раю», слід ознайомитися з нормами національного та міжнародного права, які досить жорстко регламентують відносини суб'єктів ЗЕД в цьому самому «раю»:

• Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ);
• Податковий Кодекс України (зокрема, статті: 139, 140, 153, 161, 167);
• Закон «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;
• Закон «Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»;
• Декрет Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;
• Інструкція НБУ «ПРО порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями»;
• Розпорядження КМУ «ПРО список офшорних зон».

Зазначимо, що на горизонті правового поля України з'явився новий законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України», який активно обговорюється в комітетах ВРУ. Його головна мета – контроль ціноутворення в угодах з контрагентами, зареєстрованими в офшорних зонах. У разі прийняття даного законопроекту, з 1 січня 2013 року буде введена ставка податку в розмірі 15% від суми платежу, що сплачується на користь офшорної компанії. Автори законопроекту також пропонують присвоїти Кіпру офшорний статус. Варто відзначити, що подібні схеми регулювання трансфертного ціноутворення вже використовує більшість країн ЄС.

Зваживши всі «за» і «проти» заснування офшорної компанії, пам'ятайте про те, що одні юрисдикції ставлять пріоритетом конфіденційність, а інші -  низький рівень оподаткування. Тому, насамперед, слід визначитися, що для вас найбільш важливо. 

А насамкінець процитуємо суддю Верховного суду США Джона Сандерленда: «Право платників податків уникати податків з використанням усіх дозволених законами засобів ніким не може бути оскаржене».