Платіжні термінали самообслуговування як стартап: основні поняття вендингу з оплати послуг

Prosto дуже перспективним і динамічним є бізнес по встановленню терміналів самообслуговування для оплати послуг телефонії, доступу до інтернету або хостингу в ньому і здійснення багатьох інших платежів – з кожним місяцем через термінали можна оплатити все більшу частину життя сучасної людини. Про самих базових аспектах платіжного вендингу розповідає Bigenergy.com.ua

Вивчаємо матчастину

Перш ніж розмовляти про що вільно стоять термінальних установках, що приймають в режимі самообслуговування купюри (у перспективі – і пластикові карти), а видають виключно чеки про оплату послуг (або не видають і таких), треба домовитися про терміни:

• Вендінг – бізнес з установки і обслуговування торгових автоматів, вони ж термінали. Вендингові автомати можуть після прийому коштів від клієнта: видавати готові товари (наприклад, жетони на транспорт), створювати і тоді вже видавати товари (наприклад, кава), надавати послуги (скажімо, фотоавтомат) або перераховувати внесені кошти постачальникам послуг. Саме про останній тип вендингу і піде мова в статті. Строго кажучи, до вендингу відносяться також програми для ноутбуків, мобільних телефонів, переносних ручних міні-терміналів, а також і самі міні-термінали, що дозволяють повноцінно фіксувати оплату послуг (а в разі міні-терміналів і видавати чеки), а іноді і товарів в «польових» умовах, віддалених від всяких автоматів, у тому числі на дому або в офісі. Однак програмна схема роботи таких пристроїв, по суті, точно та ж, що і у стаціонарного платіжного терміналу. Аналогічно і термінали з оплати суто паркувальних послуг хоч і обзавелися власним ім'ям – паркомат – але фактично вони працюють за тією ж схемою, що і всі інші платіжні вендори.
• Вендор – в даному контексті: вендінг-автомат. до Речі, у вендінгового терміналу з оплати послуг є і ще одне популярне в російськомовному інтернеті назва: «платіжний кіоск». Зауважимо, що у слова «вендор» є також і зовсім інше, «комп'ютерне» значення (постачальник софта і «заліза» однієї торгової марки або ліцензійний виробник таких продуктів під ім'ям великого бренду), яке до цього контексту не відноситься.
• ПТКС – програмно-технічний комплекс самообслуговування. У вітчизняному законодавстві і, відповідно, в різних офіційних договорах термінали і навіть звичайні банкомати разом з софтом до них називаються саме так.
• Оператор платіжної системи – компанія, що володіє вендингової платіжною системою.

Платіжний вендінг, як і будь-який інший «програмно-технічний» фінансовий процес, виконує чотири зовсім різні функції:

• апаратну (обладнання – то є власне сам термінал, його складові частини),
• програмну (софт, що дозволяє працювати обладнання),
• фінансову (платіжна система, що забезпечує зв'язок з постачальниками послуг),
• юрисдикційну (форма взаємодії власника терміналу з платіжною системою).

Почнемо з фінансової схеми проходження платежів, здійснених за допомогою терміналу. В загальних рисах ця схема така:

насправді, при транзакції може також проводитися запит оператором платіжної системи власного обслуговуючого банку і його дозвіл на платіж або відмову, проте для власника терміналу цей нюанс не настільки важливий.

Як видно, в найпоширенішому випадку фундаментом платіжно-вендінгового процесу є договір між підприємцем, який придбав термінали, і оператором вендингової платіжної системи. Цікаво, що підприємця в цьому випадку одні платіжні системи називають своїм агентом, інші – партнером, треті – дилером (але тут плутанина: деякі називають дилерами, навпаки, деяких постачальників послуг, з якими укладено договір). Ми надалі дотримуємося визначення «агент» платіжної системи.

Така платіжна система невпинно укладає договори з все більшим числом постачальників оплачуваних послуг і все більш різноманітними типами таких постачальників, розробляє програми для різних видів терміналів – і таким чином пропонує своїм нинішнім і майбутнім агентам все більш багатовекторний посередницький бізнес-процес «під ключ». Самі покупці терміналів прямих договорів з постачальниками послуг вже не укладають.

Таким чином, для підприємця, що бажає приєднатися до вендингові бізнесу, основним питанням вибору є саме вибір платіжної системи.

Вибираємо вендинговую платіжну систему

В Україні станом на середину 2012 року основними вендинговыми платіжними системами є ОСМП Україна, забезпечує роботу платіжного сервісу Qiwi, 24nonStop, вендорські проекти Приватбанку та Банку «Національний Кредит» (platezhka.com.ua). Крім них можна відзначити також набирають обертів системи RegulPay, CityPay, All Money.

Підкреслимо, що портали всіх зазначених платіжних систем мають досить повноцінним набором інформації про те, як діяти новачкові, який бажає стати партнером цієї системи.

Першим параметром, який може вплинути на вибір платіжного оператора, слід назвати форму співпраці між платіжною системою і її агентом. Найбільш поширеними є два варіанти:

• Агент і система укладають рівноправний договір – в цьому випадку інкасацією і технічним обслуговуванням вендора займається його власник (або ж він використовує аутсорсинг – наймає в якості інкасаторів третіх осіб). У момент інкасації вилучаються з терміналу готівку є власністю власника терміналу. Після інкасації, зрозуміло, він перераховує ці кошти в повному або майже повному обсязі на рахунок платіжної системи. У цьому випадку можливе отримання «живих грошей» при кожній інкасації – якщо договір передбачає виплату платіжній системі обсягу транзакцією вже за вирахуванням належної агенту комісії. Однак можливий і зворотний варіант: кошти потрібно здати цілком, а система поверне комісійні агенту в наступному звітному періоді. Про цьому аспекті менеджера системи обов'язково варто запитати;
• Агент формально приймається на роботу в систему (банк, якщо це банківська система), можливо, за сумісництвом, а термінали передаються в оренду системи (банку). Інкасацією та обслуговуванням в цьому випадку зазвичай займаються профільні фахівці системи (банку) – або ж агент наймається на посаду інкасатора, чим насправді займається. Але при цьому в момент інкасації всі кошти в зданій в оренду техніці належать цілком платіжній системі. Дохід агента система виплачує тільки в наступному звітному періоді – або в рамках зарплати інкасатора або в рамках формально укладається «договору інформаційно-технічного обслуговування».

В обох випадках розрив між часом здійснення платежів платниками, подошедшими до терміналу, і подальшої інкасацією покривається за рахунок початкового внеску системі. У разі банківської платіжної системи внесок оформляється просто: агент оформляє в цій фінустанові гарантійний депозит, зазвичай, до запитання, який поповнюється при значному збільшенні спочатку планованих обертів терміналу (терміналів). При першій схемі замість депозиту агент змушений відправити на рахунок, зазначений платіжною системою, простий грошовий переказ.

Таким чином, потенційним агентам платіжних систем неодмінно слід з'ясувати практикована в даній системі величину початкового внеску і всі нюанси, пов'язані з його поверненням/неповерненням, а також (у разі депозиту) терміном і величиною поповнення внеску. Звичайним розміром гарантійного депозиту є середня одноденна виручка з кожного терміналу – зазвичай дорівнює 1000-1500 гривень/термінал.

Третім критерієм вибору платіжної системи є тарифна сітка – розмір агентської комісії, яку можна отримати за транзакції на користь того чи іншого постачальника послуг (для кожного з них така комісія встановлюється у договорі з платіжною системою індивідуально). Платіжні системи зазвичай висилають файли з такою тарифною сіткою за запитом потенційного агента.

Четвертим критерієм може стати використання термінальній установки, її моніторів і корпусу як рекламоносія – реклама може «приходити» як від платіжної системи (агенту варто поцікавитися, чи отримає він від неї якісь відрахування), так і сам агент може зайнятися пошуком рекламодавців (і тут слід дізнатися, чи можливо це технічно і етично для даної платіжної системи).

П'ятим критерієм є ряд важливих переваг банківських вендінг-проектів порівняно з незалежними платіжними операторами: банк своїм агентам, швидше за все, надасть згодом зручний (дешевий або хоча б швидко розглянутий з мінімальною кількістю документів) кредит для розвитку бізнесу – тобто для купівлі нових терміналів (можливо, навіть під заставу їх самих). Крім того вендорські агенти банків зазвичай широко користуються овердрафтами цієї фінустанови. А початковий гарантійний внесок у цьому випадку – будучи депозитом до запитання – приносить, хоч і мінімальні, відсотки; може бути згодом знятий; гарантується державою (якщо оформлений на фізособу). Агенту в статусі співробітника банку може бути простіше з оподаткуванням прибутку від платежів через термінал. Всіх цих плюсів позабанківські вендінг-системи позбавлені – хоча, звичайно, шанс отримати кредит на розвиток успішного вендорского бізнесу все одно цілком ймовірно.

І нарешті, шостим критерієм є сумісність терміналів, які вже є у потенційного агента або плануються до придбання (наприклад, із-за своєї дешевизни), з програмним забезпеченням даної платіжної системи. Зазвичай всі вендингові платіжні оператори мають штат програмістів, які в найкоротші терміни вдосконалюють своє ПЗ під параметри і монітори практично будь-якого вендорского обладнання.

 Якщо ж новачкові платіжно-вендінгового бізнесу все одно, які термінали вибрати (а коштують вони зазвичай: нові найпростіші – 1100-1300 доларів; якісні – 1800-2200 доларів), платіжна система, без сумніву, підкаже виробників, з продукцією яких їй цілком зручно працювати.

Вибираємо термінал

І наостанок згадаємо апаратні особливості терміналів і місць їх установки, про які слід розпитувати вже безпосередніх продавців таких апаратів.

Зазвичай платіжні вендори працюють за допомогою GPRS/GSM зв'язку – відповідно, в місці їх встановлення має бути покриття мобільного оператора, який надає послуги GPRS-вихід в інтернет. Тому з платіжною системою варто обговорити, будь оператор підходить для співпраці з нею. А у GSM-компанії слід з'ясувати вартість безлімітного широкосмугового GPRS-пакету.

В залежності від місця установки можна вибрати потужний антивандальний корпус терміналу або більш легкий/дешевий варіант; окремо може відрізнятися і захищеність внутрішнього сейфа для купюр. Існують також захисні кожухи, якими можна вуличний термінал в необхідний час закривати як свого роду сейф. Самі термінали бувають підлоговими, так і настінними, що може впливати на ціну оренди.

Важливим апаратним елементом також є джерело безперебійного живлення терміналу на випадок відключення електрозв'язку; його основним параметром є максимальний час автономної роботи. А випередження зависання комп'ютера терміналу забезпечує сторожовий таймер (watchdog timer) – працюють автономно годинник, регулярно сбрасывающиеся операційною системою; якщо ж скидання не сталося, операційна система терміналу примусово перезавантажується. Про сторожовому таймері варто поцікавитися: періодом «заводу» таймера, можливістю програмно змінити цей період і джерелом його живлення.

Також можна з'ясувати, яку папір і картридж використовує внутритерминальный принтер, що друкує чеки і з'ясувати для себе вартість цих накладних витрат. Нарешті, на регулярні витрати значно вплинуть споживані обсяги електроенергії та вартість оренди ділянки землі (стіни) на якій розміщено термінал, якщо це, звичайно, не куточок власної торговельної точки агента.

Найчастіше витрати на електроенергію включаються орендодавцем у вартість оренди – хоча б через наявність всього одного лічильника на цілу масу приладів, підключених на даній ділянці торгового центру, підземного переходу вулиці.

Купюроприймачі терміналів розрізняються обсягом – зазвичай на 500 або 1000 купюр. Останнє – дорожче, але у випадку великого трафіку цей аспект набуває значення, оскільки зберігає можливість більш рідкісних інкасацій (середня загальноприйнята їх частота – раз на три дні). Крім того, в одних купюроприемниках (дешевих) гроші зсипаються в мішок, а в інших (на сто-двісті доларів дорожче) банкноти акуратно пакуються одна до іншої, що зменшує витрати праці інкасатора. Зазначимо, що купюроприймачі можна купувати окремо від корпусу терміналу, можливо і змінювати вже працюючому терміналі один вид купюроприймачів на інший.

Початкові витрати можуть залежати також від складності підключення до електромережі (особливо це важливо для вуличних терміналів). І звичайно ж, придбання уживаних терміналів – якщо платіжна система погодиться з такими репутаційними втратами – означає виграш у багато сотень доларів (цілі термінали б/у коштують від 600 доларів), але з часом не виключені витрати на частий серйозний ремонт старих терміналів, які зведуть нанівець ці початкові фінансові переваги.

В рідкісних випадках значимі також і зовнішні габарити корпусу терміналу. Інші параметри – один або два монітора, сенсорна екранна клавіатура або звичайна, чутливість сенсорів екрана (з ним треба майже бити чи вони реагують на саме ніжне дотик), колір корпусу – відносяться, скоріше, до відмінностей смакового, а не ділової порядку.

Крім того, в ідеалі виробники (а іноді і офіційні розповсюджувачі) терміналів займаються гарантійним (безкоштовним) і післягарантійним ремонтом своєї продукції, а також продажем комплектуючих до них для твору дрібного самостійного ремонту. Варто з'ясувати, чи можливий ремонт в тій чи іншій точці установки терміналу (і скільки буде коштувати сам виїзд спеціалістів) або ж потрібно доставка терміналу в зазначений сервісний центр. Останнє набуває особливої актуальності за межами Києва так і при будь-якої серйозної географічної віддаленості точки установки терміналу від представників його виробника.

Залишилося згадати, що рідкісним випадком, коли оператори платіжних систем свідомо не захочуть працювати в якомусь місці розташування терміналу, є вкрай повільний мобільний інтернет в цій точці. Всі інші ризики в разі їх значущості в договорах із платіжними системами зазвичай переносяться на агента-власника терміналу. Наприклад, при пограбуванні терміналу або його власника при інкасації, а також і при повному демонтажі терміналу з виручкою агент ризикує втратити на користь системи власний страховий депозит або інший вид свого початкового внеску – якщо, звичайно, оперативно не виплатить з власних коштів обсяги платежів через термінал з часу попередньої його інкасації.

Думка

Віталій Бачинський, заступник директора з роздрібного бізнесу Надра Банку

На сьогодні мережа небанківських платіжних терміналів самообслуговування, які працюють на прийом готівкових і проведення платежів, перевищує банківську. Пов'язано це з тим, що ряд фінансових компаній займаються виключно цим видом бізнесу, на відміну від банківських установ, для яких подібний бізнес не є основним. Для банківських установ, особливо з невеликою мережею відділень, цікавим у такій співпраці є можливість погашення виданих кредитів та поповнення рахунків через пристрої самообслуговування.

Ігор Шумицький, директор департаменту маркетингу роздрібного бізнесу VAB Банку

Можливості вендингу банки використовують також для крос-продажів, рекламуючи нові продукти та послуги, пропонуючи можливість замовити карту, заповнити заявку на кредит. Думаю, в недалекому майбутньому через даний канал банки зможуть запропонувати поповнення депозитів.