Цифрова легітимність: основні факти про електронний підпис
У цій статті, приуроченій до придбання електронним підписом правового статусу в США, ми вирішили розібратися, що таке електронний підпис і який її статус в Україні та інших країнах.
В цей день в 2000 році в США було дозволено завіряти фінансові документи електронним підписом. Америка відноситься до тих країн, де статус електронного підпису прирівнюється до власноручного письмовій. Що ж таке електронний підпис? І які країни регулюють цю сферу подібно США?
Згідно з нашим українським законодавством, а точніше Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний підпис (ЕП) — це дані в електронній формі, які приєднуються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
Окремо в законі виділяється поняття електронного цифрового підпису (ЕЦП). Це вид електронного підпису, отриманий в результаті криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати особу, яка підписала документ. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Просто кажучи, електронний цифровий підпис використовується юридичними і фізичними особами як аналог власноручного підпису. З допомогою ЕЦП електронний документ набуває юридичної чинності і стає еквівалентним паперовому документу з підписом правомочної особи і печаткою.
ЕЦП володіє всіма основними властивостями власноручного підпису:
- засвідчує те, що отриманий документ надійшов від підписала його особи;
- гарантує цілісність та захист від спотворення/виправлення підписаного документу;
- не дає можливості особі, що підписала документ, відмовитися від зобов'язань, що виникли в результаті підписання цього електронного документа.
Глобальний досвід і світова практика
У більшості розвинених країн світу законодавство про електронного підпису прийнято в цілях прискорення торгівлі через інтернет, а також електронного документообігу. Відповідно, кожна країна підходить до цього питання, виходячи зі своїх власних критеріїв безпеки та контролю.
1 категорія: країни, де статус електронного підпису прирівняний до статусу власноручного письмовій. До таких країн відносяться: США, Канада, Великобританія, Ірландія, Чилі, Швейцарія, Сінгапур, Португалія, Філіппіни, ОАЕ, Ірландія, Гонконг.
У цих країнах відсутнє чітке регулювання застосування електронного підпису. Підписати ЕП можна будь-який електронний документ, підпис буде мати юридичну силу незалежно який документ підписаний ЕП. Електронні підписи випускаються організаціями, що не мають державної сертифікації, саме поняття засвідчувального центру відсутній. Відсутній классфикация підписів за видами за винятком високорегулюючих галузей: медицина, нерухомість, контракти з урядом. У деяких країнах прийняті закони про електронний документообіг. Зокрема, в США компанії зобов'язані укласти угоду про те, що сторони згодні вести бізнес в електронному вигляді.
2 категорія: країни, де електронний підпис використовується, але не має настільки ж широкого статусу, як власноручний підпис на паперовому носії. Подібний статус застосування електронного підпису діє в , Китаї, Чехії, Франції, Японії, Бельгії, Китаї, Індії. Юридично застосування електронного підпису допустимо, а законодавство цих країн чітко визначає сфери застосування ЕП.
3 категорія: країни, де статус електронних підписів неясний. До таких країн можна віднести: Аргентини, Австрії, Бразилії, Данії, Угорщини, Німеччини. У цих країнах використання електронного підпису безпосередньо залежить від засвідчувальних центрів. Електронні підписи при цьому не мають рівну юридичну силу з підписами на папері.
Країною з найбільш широким використанням електронних підписів є Естонія. В Естонській Республіці введена програма ID карт, які видані 95% населення. ID карту зобов'язані мати всі жителі Естонії з 15 років. З застосуванням ID-карт можливе дистанційне оформлення пільг, купівля квитків, подача податкових декларацій, замовлення документів у різних органах.
Електронний підпис в Україні
В Україні використання електронного підпису регулюється Законом України про електронні документи, прийнятим 28.12.2003, і Законом про електронний цифровий підпис від 01.01.2004. Згідно ст. 6 Закону про електронні документи, ЕЦП є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням ЕЦП завершується створення електронного документа. Ключ ЕЦП зберігається на певному носії інформації: жорсткому диску або накопичувачі.
В Україні електронні документи та, відповідно, електронні підписи використовуються частіше всього в таких випадках:
- в системі банківських платежів;
- з метою подачі звітності;
- з метою подачі заяв для реєстрації баз персональних даних;
- з метою реєстрації податкових накладних.
Отримати ЕЦП і використовувати її можуть як органи державної влади та держпідприємства (у них повинен бути посилений сертифікат ключа), так і інші юридичні і фізичні особи (звичайний серификат ключа). Для отримання ЕЦП необхідно звернутися до акредитовані центри надання послуг цифрового підпису та захисту інформації, наприклад, компанія «ІВК», АЦСК «Україна» та ін Необхідно укласти договір про надання послуг, оплатити рахунок, сформувати заявку і надати комплект документів (окремий для юридичних і фізичних осіб, адвокатів тощо)
ДОВІДКА PAYSPACE MAGAZINE
Раніше, після початку видачі нових паспортів громадянина України у вигляді пластикової картки, в Міністерстві юстиції заявили, що ID-карти українців будуть містити електронний підпис.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Електронний цифровий підпис — відео-інфографіка
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Реалії та перспективи української електронного підпису